Максим Микитась: «Села стають у чергу на приєднання до успішних громад»
«Села стають у чергу на приєднання до успішних громад. Олишівська ОТГ — приклад такої громади», — Максим Микитась.
Олишівська об’єднана територіальна громада, що в Чернігівському районі, 29 жовтня святкуватиме свій перший день народження. Майже рік тому до ОТГ увійшли, окрім самого селища, два села Куликівського району — Коростень і Смолянка. Попри такий невеликий склад, тут нині проживає близько трьох тисяч мешканців. Громада активна, спроможна, а за підтримки свого народного депутата Максима Микитася — ще й успішна. Тут розвиваються школа, дитсадок, запроваджують енергоефективні технології та навіть є плани щодо розширення своїх меж.
Важливим показником успішності громади є її хазяйновиті жителі. Відома історія — далеко не кожен регіон Чернігівщини встиг вчасно підготуватися до старту нового навчального року: зробити ремонти в початкових класах, оголосити торги та придбати необхідне оснащення. В Олишівці з цим складним завданням упоралися, і до 1 вересня всі класи були зі свіжим ремонтом, меблями і технікою. Та навіть більше — тут ще й замінили практично всі двері в класних кімнатах. Оглядаючи зміни під час робочого візиту в округ, Максим Микитась залишився задоволений — результат перевершив усі його очікування.
«Я неодноразово казав і казатиму: приємно допомагати саме тим, хто не цурається роботи, хто готовий працювати на результат, — резюмує народний обранець. — Цього року ми добилися виділення майже двох мільйонів гривень на повну заміну вікон у школі. Враховуючи те, що вона складається з кількох будівель і деякі вже відсвяткували столітній ювілей, оновлення вікон зі старих і трухлявих на нові металопластикові вже назріло давно. А ще — це тепло, зручно й економічно. До речі, про економію: тут настільки ощадливо використали «віконні» гроші, що й на заміну дверей вистачило. Оце діло!»
Директорка школи Тетяна Шевченко розповідає: це літо для вчителів і батьків видалося надзвичайно клопітним, бо поки йшли замовлені меблі та комп’ютери, тут кипіла робота: фарбували підлогу, стіни, штукатурили стелю. Спільними зусиллями за кілька місяців школа змінилася кардинально: тепла, яскрава, ощадлива.
«Ми ще навесні замінили вікна на нові, тому взимку в школі був дуже комфортний температурний режим, — розповідає Тетяна Шевченко. — Потім замінили всі двері — зовнішні та внутрішні. Лишилися не заміненими тільки восьмеро дверей. До того ж за сприяння Максима Вікторовича нам виділили 290 тисяч гривень на комп’ютерну техніку».
Майже в кожному класі є комп’ютери, телевізори, вони всі з USB-роз’ємами, тому, щоб показати дітям навчальний матеріал, досить і флешки. Є мультимедійні проектори, ноутбуки. Великий плаский телевізор розміщений і в холі школи. На ньому транслюють сторінки з життя закладу, оголошення, новини. Техніці вдалося немислиме — зрівняти в можливостях сільську школу з міською. У школі запрацювала своя медіатека, туди якраз прокладають широкосмуговий Інтернет.
«Ми тепер, може, ще й кращі за місто», — гордо кажуть мешканці Олишівки. Тому на халепу з підручниками, через затримку друку яких нині так бідкається Міністерство освіти, в Олишівській школі дивляться з усмішкою, бо знають, де скачати посібники, де роздрукувати й кому роздати. Прогрес.
«Учитель уже може працювати і без книжки в класичному форматі, — розповідає директорка. — Усе, що потрібно для роботи й навчання в сучасній школі, у нас є. Від себе зазначу: ми ще ніколи не зустрічали новий навчальний рік у такому гарному стані. Тому дуже вдячні Максиму Микитасю за співпрацю і підтримку. Без нього ми навряд чи досягли б таких результатів».
Зміни, які помітні всім
А ще в Олишівській школі до 1 вересня для своїх першачків закупили нові якісні меблі (стільці й парти-трансформери, дошки), розроблені за стандартами Нової української школи. За ці парти сіло понад два десятки першокласників. Та, крім першокласників, старші школярі теж відчули подих змін. Насамперед, вони звертають увагу на нову техніку, кажуть, що з нею уроки проходять цікавіше. Друзі-п’ятикласники Дмитро Данильченко, Максим Овсійко та Поліна Масльонка розповідають, що вже не дочекаються, коли в школі запрацює Інтернет, тоді буде ще краще.
«У нас є нові парти, меблі, нова дошка, — говорить Дмитро Данильченко. — А раніше ми сиділи по двоє, і в нас не було нових меблів. І тоді вчилися без телевізора, а тепер він є».
«Ми проводимо фізкультхвилинки, — розповідає Максим Овсійко. — А ще наша школа стала теплою, раніше на уроках вдягнуті сиділи, а тепер і вікна відчиняємо, бо іноді задушливо стає».
«Телевізор нам допомагає вчити англійську, — ділиться Поліна Масльонка. — Хочу ще й Інтернет, він теж буде допомагати готувати завдання».
Не лише педагоги й учні задоволені змінами в школі, батькам теж є що сказати з цього приводу. Олена Близнюк, голова батьківського комітету, багатодітна матір, зазначає: «Ми працювали тут ціле літо: робили ремонти, підключали телевізори. Словом, робили все так, щоб нашим дітям було цікаво навчатися. Фактично школа для них — це другий дім, і він має бути зручним, безпечним, якісним. Ми дякуємо Максиму Микитасю за те, що в нас тепер є гарні меблі й техніка».
Також із Олишівки стартувала ще одна ініціатива Максима Микитася — шкільні вистави-концерти за участі артистів Чернігівського філармонійного центру. Їх побачать учні початкових класів у всіх громадах 206-го округу. Ще один приємний момент від народного депутата — невеликий подарунок у вигляді новеньких шкільних м’ячів. Приймали дарунок учитель фізкультури та найкращі шкільні спортсмени.
«Феодальний» лад на сучасній Чернігівщині
Після оглядин школи відбулася зустріч з активом Олишівської громади. Тут вирували пристрасті. Виявляється, жителі сусіднього села Хрещатого Козелецького району вже давно мріють стати частиною Олишівської громади. Навіть із лікарями тутешньої амбулаторії декларації підписали. Єдиний нюанс — Козелецька райдержадміністрація категорично проти об’єднання села з громадою Чернігівського району, хоча закон таке дозволяє. Мовляв, із Хрещатого до Олишівки веде ґрунтова дорога, через що сполучення між населеними пунктами погане… Дійшло до крайнощів — місцеві жителі вирішили напряму звернутися до Максима Микитася, хоч той і не є їхнім депутатом, щоб він посприяв вирішенню цієї проблеми.
Анатолій Силенко з Хрещатого розповідає: «Голова Олишівської ОТГ Сергій Малець приїжджав до нас іще в березні й говорив із людьми. Обіцяли нам депутати нашої сільської ради влітку зробити анкетування з приводу об’єднання з Олишівкою. Та й досі цього ніхто не зробив. Тому ми своїми силами зробили це. Із опитаних 520 осіб 504 — за приєднання до Олишівської громади».
У зверненні людей до нардепа йдеться: «…але Козелецька районна адміністрація не хоче нас відпускати до Олишівки».
Максим Микитась коментує ситуацію коротко: «А що, у нас знову феодальний лад?»
Жителі Хрещатого скаржаться, що депутати їхньої сільради міцно поєднані родинними зв’язками з Козелецькою РДА, і це тільки погіршує становище. Тому місцеві депутати вже три роки саботують рішення селян, а порадити, як вийти з такої складної ситуації, нікому. Бо свого окружного народного депутата в Хрещатому не бачили роками.
Максим Микитась, спілкуючись із хрещатинцями, сказав: «Для мене важливі не межі округу, а позиція людей, які хочуть жити в успішній громаді та навчатися в таких школах, як Олишівська. До речі, а ви зверталися до свого депутата? Я, звісно, теж не щодня буваю в окрузі, але працює моя приймальня, усі знають її адресу та моїх помічників».
Житель Хрещатого Анатолій Силенко з подивом реагує: «Ви нас таке питаєте, наче ото в казці. Що це воно таке — ви розкажіть нам. Наче приймальня нашого депутата є, а от його самого там ніхто й не бачив».
У залі ці слова супроводжують сміхом. Максим Микитась реагує по-діловому: бере звернення селян на свій контроль і каже, що з’ясує, що там і до чого.
«Мені приємно, що мою роботу як депутата помічають і жителі не мого округу, — говорить він. — Це свідчить про те, що робота в Олишівській ОТГ ведеться правильна, темпи взяті хороші, люди бачать результати. А до успішних громад і сусідні села на приєднання в чергу стають. Таким прагненням, я вважаю, треба тільки сприяти».
Окрім цього, зауважують на зборах, Хрещате — лише перший дзвіночок. До громади хочуть приєднатися й інші села Козелецького району. І їх так само не пускають. Єдине, на що розраховують місцеві жителі, — на підтримку свого депутата. Тільки так можна вирішити болісне питання.
Віктор Михайленко,
спеціально для видання Спецкор РЕГІОН
